1 Група дослідників - "Біографи"
Завдання: дослідити та презентувати в цікавій формі життєпис письменників
Розповідь про Вільяма Сідні Портера
Біографія
Вільям Сідні Портер народився 11 вересня 1862 р. в місті Ґрінсборо, штат Північна Кароліна. Його батько лікар Алджернон Сідні Портер був винахідником, мати — Мері Джейн Вірджинія Свейн Портер померла від туберкульозу, коли Вільяму було 3 роки. Тоді ж його батько та він переїхали до бабці по татовій лінії.
В дитинстві Портер дуже захоплювався читанням. Він читав буквально все: від класичних романів до пінкертонівщини. Його улюбленою була книжка «Тисяча і одна ніч».
Портер закінчив середню школу своєї тітки Евеліни Марії Портер у 1876 році. Невдовзі вступає до вищої школи Ліндсей Стріт (Lindsey Street High School). Його тітка стала йому опікуном аж до 15 років. У 1879 році він починає працювати бухгалтером у аптеці свого дядька, а у 1881, у 19 роки життя, він стає фармацевтом. Тут він показав свій талант малювати шаржі звичайних покупців та відвідувачів аптеки.
[ред.]У Техасі
Портер помандрував із доктором Джеймсом К. Холлом до Техасу у березні 1883 року, сподіваючись, що зміна повітря стане сприятливішою для подолання постійного кашлю, від якого потерпав Вільям. Він поселився на ранчо овець, що належало Річарду Холлу, сину Джеймса у окрузі Ла Салле Техасу. Тут він надає різну допомогу як пастух, кухар, доглядає за дітьми і тваринами. На ранчо він вивчив іспанську танімецьку мови, переважно від емігрантів. Він також багато часу віддає читанню класичної літератури.
Після того як у Вільяма покращилося здоров'я, він разом з Річардом вирушає до Остіна 1884 року, де врешті вирішує залишитися. Його запросили до будинку Хареллів, які були друзями Річарда. Протягом наступних кількох років він часто міняє роботи: працює фармацевтом, креслярем, банківським касиром, журналістом і т. д. Він також починає писати літературні твори.
Вільям Портер брав активну участь у громадському житті Остіна, він був учасником драматичних гуртків. Він був прекрасним співаком та музикантом. Він грав на гітарі та мандоліні. Він також стає членом гуртка Hill City Quartet, що займався співами.
В цей час він починає зустрічатися із Есол Естес — сімнадцятирічною дівчиною з заможної сім'ї. Її мати забороняла їхні зустрічі, оскільки дівчина була хвора на туберкольоз. Проте 1 липня 1887 року Есол і Вільям втікають до преподобного Р. К. Смута, де вони й одружуються.
Друг Портера Річард Холл стає комісаром штату Техас і пропонує Вільяму роботу. Портер працює художником в Техаському Генеральному Офісі з 1887 року і отримує $100 щомісячної платні — займається переважно малюванням мап з геодезії та географії. Його зарплатня задовольняла потреби сім'ї, але він продовжував дописувати до різних газет та журналів
[ред.]Творчість
О. Генрі займає в американській літературі виняткове місце як майстер жанру оповідання (англ. short-story). Перед смертю О. Генрі висловив намір перейти до складнішого жанру — до роману: «Все, що я писав досі, це просто пустощі, проби пера, в порівнянні з тим, що я напишу через рік».
У творчості, проте, ці настрої нічим не виявилися — і О. Генрі залишився органічним художником «малого» жанру, розповіді. Не випадково, звичайно, що в цей період письменник вперше почав цікавитися соціальними проблемами і виявив своє негативне ставлення до тогочасного суспільства див. Дженнінгс «Через тьму з О. Генрі».
Герої Генрі різноманітні: мільйонери, ковбої, спекулянти, клерки, пралі, бандити, фінансисти, політики, письменники, артисти, художники, робітники, інженери, пожежники — змінюють один одного. Як умілий конструктор сюжету, О. Генрі не показує психологічну сторону того, що відбувається: дії його персонажів не отримують глибокого психологічного мотивування, що й більш підсилює несподіванку фіналу.
О. Генрі не перший оригінальний майстер оповідання: він лише розвинув цей жанр, що склався в своїх основних рисах вже в творчості Т. Б. Олдріча (англ. Thomas Bailey Aldrich, 1836—1907). Оригінальність О. Генрі виявилася в блискучому застосуванніжаргону, гострих слівець і виразів, і в загальній колоритності діалогів.
Вже за життя письменника оповідання в його стилі стало вироджуватися в схему, а до 1920-х років перетворився на чисто комерційне явище: «методику» його виробництва викладали в коледжах і університетах, видавалися численні підручники і т. д.
Американські письменники міжвоєнного періоду: Шервуд Андерсон, Теодор Драйзер, Б. Гехт — протиставляли беззмістовностіепігонів О. Генрі насичені психологічні новели.
[ред.]Походження псевдоніму
Псевдонім письменника дуже часто помилково записують на зразок поширених ірландських прізвищ: О'Генрі. Існує кілька версій того чому Вільям Сідні Портер обрав собі такий псевдонім, але остаточної відповіді немає.
Найпопулярнішою версією є: псевдонім О'Генрі письменник обрав тому, що шкільний учитель Портера не переставав захоплюватися здобутками американського фізика Джозефа Генрі, часто вигукуючи на уроках: «О, Генрі! Ти відкрив те-то і те-то…»
Проте існує й інша версія походження цього псевдо. Коли Портер закінчив школу, батько влаштував його на роботу в аптеку. Після цього Портер перепробував мільйон професій. Так, зокрема, він був і бухгалтером, і креслярем, і касиром, і репортером… Аж раптом у банку, де він працював, була виявлена недостача — і всю вину за це звалили на нього. Відбуваючи свій перший термін у криміналі міста Колумбус, він у 1899 році написав оповідання «Різдвяний подарунок Діка-Свистуна». Вирішивши сховатися за псевдонімом, він згадав, як у свої юні роки, під час роботи в аптеці, йому часто доводилося користуватись довідником Етьєна Осcіана Анрі (фр. Étienne Ossian Henry). Позичивши у відомого фармацевта ініціал одного імені й прізвище, Портер отримав псевдонім О. Генрі, під яким і став всесвітньо відомим. Що ж стосується оповідання, то воно було відразу надруковане в «М'к-Крю меґезін». Проте і це ще далеко не остаточна версія походження «О. Генрі».
Також, можливо, псевдонім О. Генрі запозичено з відомої ковбойської пісеньки «Скажи мені, о Генрі, який там вердикт?». Ще одне гіпотеза — О. Генрі — тому що Портер використав перше-ліпше прізвище, яке йому спало на думку.
Розповідь про Джеймс Олдріджа
Джеймс Олдрідж, англійський письменник та громадський діяч, народився 10 листопада 1918 року в місті Вайт- Гілс в австралійському штаті Вікторія. Син літературного працівника (батько майбутнього письменника редагував місцеву газету), Олдрідж здобув добру освіту: навчався спочатку в коледжі у Мельбурні, потім у Лондонському університеті. В 1938 переїхав до Англії. Живе і працює в Англії. Літературну діяльність Олдрідж розпочав з журналістики.
У 1939 р. як воєнний кореспондент приїхав на радянсько-фінський фронт. Однак його репортажі не влаштували газету, що його послала, й Олдріджа відкликали з фронту. У роки Другої світової війни він побував у багатьох країнах і на багатьох фронтах. Робота журналіста й військового кореспондента стала для Олдріджа школою життєвого досвіду та майстерності.
Його художні репортажі («Пісня про Кавказ», 1942) і романи («Справа і честі», 1942, «Морський орел», 1944), цикл новел (книга «Про багатьох людей», 1946) відобразили героїзм народного опору й ті зміни, які спричинила перемога над фашизмом. Письменник жваво відгукується на актуальні проблеми часу, бореться за мир і покращення міжнародних відносин (роман «Дипломат», 1949; Золота медаль Миру, 1953), виступає як митець на підтримку національно-визвольної боротьби пригноблених народів («Герої пустельних обріїв», 1954; «Не хочу, щоб він помирав», 1957; «Останній вигнанець», 1961).
Письменника приваблює тема людини, що в драматичних обставинах перемагає відчай («Мисливець», 1950). Про розмаїття творчих інтересів свідчить книга «Каїр», цикл австралійських новел («Хлопчик з лісового берега», «Перемога хлопчика з лісового берега», «Татова сорока» та ін.), повість «Мій брат Том» (1966), збірка оповідань різних років «Золото й пісок» (1960), що включає «Останній дюйм», «Акулячу клітку» та інші твори, Романи Олдріджа тяжіють до жанру героїчної епопеї, вони реалістично відображають і складний шлях людини до нових обріїв, і трагедію людини, що їх утратила.
У першому романі Джеймса Олдріджа «Справа честі» дія відбувається у Греції, героєм його є англійський льотчик. Темою твору стала боротьба народу проти фашистської окупації. Антифашистському опору присвячено й другий роман письменника «Морський орел», дія якого відбувається на Криті. Третя книга письменника про антифашистський опір має назву «Про багатьох людей». У романі Дж. Олдріджа «Дипломат» (1949 p.), що є одним із найбільш зрілих і довершених його романів, показано гостру дипломатичну боротьбу у вищих ешелонах влади на початку «холодної війни».
Роман I960 року «Мисливець» розповідає про нелегку боротьбу за життя та щастя канадського мисливця Роя Мак-Нейра. Романи межі 50 —60-х pp. («Герої пустельних обріїв», «Не хочу, щоб він помирав», «Останній вигнанець») присвячені боротьбі арабських народів за незалежність і справедливий соціальний устрій.
У романах 60-х pp. «Бранець чужої країни» та «Велика гра», що утворили своєрідну дилогію, письменник порушує проблему відносин Англії та Росії. В ці роки він намагається також розкрити тему відносин Європи й Америки в романах «Останній погляд» та «Прощай, Америко». Важливою темою в творчості Джеймса Олдріджа є тема дитинства та юності. Цю тему розкривають найкращі романи, повісті й оповідання останнього тридцятиріччя. До них належать повісті «Мій брат Том. Історія одного кохання» , «Дивовижна історія Ліллі Стьюбек» та «Справжня історія плювали Мак-Фі», «Дивовижний монгол» , новели «Хлопчик з лісового берега», «Перемога хлопчика з лісового берега».
Висновок: Письменники прожили активне життя,це сильні особистості.Героїв своїх творів вони наділяють рисами характеру,які були притаманні їм,показують,як випробовується людина на межі своїх можливостей,в екстремальних ситуаціях,показують красиві людські відносини.
Комментариев нет:
Отправить комментарий